Першими отримали можливість прикластися до ікони віруючі Свято-Катеринівської парафії. Старовинний храм, розміщений поблизу залізничного вокзалу, вважається церквою залізничників.
Її настоятель, протоієрей Олександр Єгоров зазначив, що нинішній приїзд ікони з Києва актуальний як ніколи, адже ще в стародавній Візантії, щоб попередити ворожі напади, епідемії хвороб, люди обходили навколо міста з іконами, після чого всі напасті відступали.
– Це велика святиня, я вважаю, для всієї Української землі. Біля цієї ікони відбуваються зцілення, люди масово приходять для того, щоб випросити у Божої Матері заступництва. У цей нелегкий час, яке переживає сьогодні наша Україна, наша Церква, ця святиня подорожує по храмах нашої єпархії, для того, щоб зміцнити віру людей. Щоб дати надію, що все у нас буде добре, що настане довгоочікуваний мир, і наша держава буде процвітати, і Церква буде підносити молитви за своїх вірних, – коментує отець Олександр.
Хресний хід по Здолбунова об’єднав між собою дві парафії: Свято-Катеринівська і Свято-Казанський. Хоча віруючих, які супроводжували ікону Божої Матері, було не так багато, зате йшли всі з великим натхненням, молитвою і витримкою. Здолбунів – місто невелике, але дорога через нього ускладнюється тим, що залізничні колії, якими місто розділене навпіл, потрібно переходити через високий металевий міст. Особливо важко довелося літнім людям і мамам з дитячими колясками.
– Взагалі, у кожної людини є зараз потреби. Хочеться здоров’я, миру в країні, хочеться благополуччя в сім’ях і дітям, щоб було здоров’я і щастя. А Матір Божа всіх чує і допомагає, тому прийшли з надією до неї прикластися. Така ікона рідко буває у нас, – розповідає Галина, парафіянка Української Православної Церкви.
Вже біля Свято-Казанського храму до Хресного ходу приєдналася велика кількість дітей і підлітків. Підготувалися вони до зустрічі ґрунтовно, тримали на грудях копії Чудотворної ікони. Спілкування діти не соромилися, розповідали про чудесні зцілення біля образу «Призри на смирення», а також ділилися враженнями від паломницьких походів на Святу Почаївську гору.
– Я ходила два рази в Почаїв. Дуже добре для душі, перший раз я більшу частину шляху їхала, а вдруге весь хід йшла пішки. Це дуже добре, коли приходиш додому і душа співає, – розповідає маленька прихожанка Юля.
Всю ніч біля ікони Божої Матері служили Акафіст, під час якого потік бажаючих прикластися не зменшувався. До останньої хвилини перебування ікони в храм сходилися люди з сусідніх сіл. В даний час чудотворний образ подорожує по Рівненській єпархії. У ці дні з молитвою її зустрічатимуть на Кореччині і Гощанщині, а далі вона повернеться в свою обитель, в Свято-Введенський чоловічий монастир.
uoj.org.ua
(136)