Духовна подорож до Банчен

Є подорожі, які дуже скоро забуваються. Але є подорожі, які залишаються з нами на все життя, тому що містять у собі велике духовне діяння. Паломницька подорож до святинь Буковини належить саме до таких.

З 24 серпня по 26 серпня від Свято – Катеринівського храму м. Здолбунів відбулася поїздка по монастирях та храмах Тернопільської і Чернівецької єпархій. Паломництво розпочалось з відслуження молебню подорожуючим, який очолив настоятель Свято – Катеринівського храму протоієрей Олександр. Після молебню священик окропив паломників святою водою, розповів про деталі поїздки та благословив усіх в дорогу.

Першою нашою зупинкою стала Свято – Успенська Почаївська Лавра. Всі віруючі мали змогу приклонитись до Лаврських святинь, а саме до ікони Пресвятої Богородиці, цельбоносної стопи Божої Матері, нетлінних мощей угодників Божих Іова та Амфілохія. Хочеться підкреслити, що відвідуючи Почаївську Лавру завжди відчуваєш невимовну радість та благодать Божу. Далі наш маршрут прямував до могилки священномученика ієрея Петра, де було відслужено літію. Останнім пунктом зупинки на теренах Тернопільської єпархії став Кафедральний собор Віри, Надії, Любові та матері їх Софії у Тернополі. Собор вразив своєю пишністю та красою.

Далі наша подорож простягнулась  Буковиною, відвідуванням Хрещатицького чоловічого монастиря Іоанно-Богословського. Монастир розташований на великому пагорбі над річкою Дністер, з якого можна споглядати дуже красивий краєвид на мальовниче містечко Заліщики. Хрещатицький монастир був заснований у XVII ст. та вважається найстарішим, в середині ХХ століття в цій обителі подвизався преподобний Кукша Одеський. Відвідавши Благовіщенський Собор, віруючі спустились до храму св. Ап. Іоана Богослова та до печер, у яких поселились перші сподвижники монастиря. Дістатись до печери було непросто, шлях сходами над прірвою був справжнім випробуванням, але з Божою допомогою можна подолати всі труднощі. Також у даному монастирі паломники могли скупались у святій купелі з цілющою джерельною водою.

Далі ми попрямували до Успенського чоловічого монастиря, що знаходиться у с. Кулівці. Кулівецький монастир один з наймолодших на Буковині. За місцевими переказами, тут колись був маленький скит. На горі стояла лише одна церква. Стара дерев’яна Успенська церква та дзвіниця, розташовані на території монастиря на мальовничій горі крутого дністровського берега, збереглися і є пам’яткою архітектури державного значення. Сьогодні розбудова монастиря триває. У монастирі вражають дивовижної краси храми та прицерковні будівлі. Відчувається, що монахи непосильно трудяться на славу Божу; при монастирі відкрито скит, у якому монахи моляться по афонському уставу. Також нам дозволили побачити усипальню.

Пізно ввечері ми прибули до Свято-Вознесенського Банченського чоловічого монастиря та поселились у готелі для паломників.

На другий день перша зупинка відбулась у Боянському жіночому монастирі. У даному монастирі прочитали акафіст Чудотворній іконі Пресвятої Богородиці.  Ікона вперше замироточила  18 грудня 1993 року, під час богослужіння у храмі напередодні свята Миколая Чудотворця. Присутні християни стали свідками того як очі Богородиці наповнились сльозами, що стікали іконою. Кількість паломників, які вже вклонялися Боянській іконі перебільшує 2 млн. чоловік

Далі шлях нашого паломництва пролягав через, найкраще місто на Буковині, місто Чернівці. Ми відвідали Чоловічий монастир Різдва Пресвятої Богородиці “Горєча”, Введенський жіночий монастир, Свято-Духівський кафедральний собор. Описати всю неземну красу, яку нам випала нагода побачити просто неможливо. Завершився другий день паломництва поверненням до Свято-Вознесенського Банченського чоловічого монастиря, де ми мали змогу окунутись у купелі зі святою водою.

Третій день паломництва розпочався з ранкової літургії, яку відправляв отець Олександр. Згодом для нас провели екскурсію по обителі, розповіли історію її заснування. Вразило, що обитель опікується сиротами, хворими дітьми, які перебувають у дитячому будинку при монастирі, а також опікуються немічними людьми. Велич місцевих споруд та краса розписів стали справжнім відкриттям. Від краси архітектури й оздоблення тутешніх храмів перехоплює подих. Православні люди приїжджають сюди з усіх кінців світу. У Свято-Вознесенському Банченському монастирі навіть стіни дихають благодаттю, кожен куточок тут наповнений вірою, любов’ю, спокоєм і великою силою. З розповіді монаха, ми дізнались, що у 2006 році на території монастиря почалося будівництво останнього восьмого храму – Свято-Троїцького собору, одного з найбільших в Україні. А вже через п’ять років Собор освятили. У розписі храму брали участь понад 80 майстрів, причому розпис унікальна – частину фресок робили за давньою технологією, яку використовували художники багато сторіч тому. Перша свічка в храмі була запалена від Благодатного вогню з Єрусалима, що підтримується ченцями в монастирському скиті. Свято-Вознесенський Банченський чоловічий монастир недаремно називають «Четвертою Лаврою України». З Божою благодаттю та смиренням ми знову вирушили у дорогу.

Розповідь про наступний Аннинський жіночий монастир у селі Вашківці варто розпочати із легенди про його заснування. Гору на околиці Вашківців священною вважали здавна. Легенда свідчить, що в ті часи, коли Буковина перебувала під турецьким ярмом, жила у Вашківцях дівчина на ім’я Анна, яка славилася своєю красою і добрими вчинками. Турки під час одного з набігів дізналися про дівчину й вирішили впіймати красуню, щоб потім продати на невільничому ринку. Рятуючись від ворогів, вона вибігла на гору. З вершини Анна побачила, що турки оточили її. Діватися було нікуди і вона почала щиро молити Бога про порятунок. І коли вороги були вже зовсім близько, сталося диво: земля розступилася і навіки сховала втікачку.

На знак цього дива місцеві християни насипали тут могилу і звели кам’яний хрест, а гора з тих пір почала називатися Анниною. Незабаром з-під гори забив струмок з цілющою водою і сюди почали приходити люди з надією зцілитися за допомогою молитви та святої води. Століттями віруючі не забували про священну гору, приходили сюди, молилися, зцілювалися. А в 1993 році тут був заснований жіночий монастир Святої Праведної Анни.

Монастир вражає своє красою, теплотою, душевністю. Дане місце є знаним по всій околиці. На престольне свято 14 серпня паломники хресними ходами сходяться сюди з усією Буковини. Наявні відомості, що їх кількість сягає 20-30 тисяч чоловік. По-справжньому благодатне місце.

На зворотному шляху ми відвідали Свято-Богоявленський Кременецький жіночий монастир. Відвідування даного монастиря було приємним завершення всього паломництва. Ми змогли приклонитись до цілющих мощей у храмі та взяти участь у хресному ході навколо монастиря.

Паломницька поїздка до Буковини була сповнена приємними моментами та незабутніми враженнями. Тепла, дружня атмосфера, яка панувала між нами ще більше надихала до спільної молитви. Ця поїздка, у якій панувала неописана благодать Божа, збагатила нас духовно, укріпила нашу віру.

Окремо хотілося б подякувати за організацію даної поїздки настоятелю Свято – Катеринівського храму протоієрею Олександру. Нехай Божа благодать перебуває завжди з Вами і Вашими рідними. Нехай Милосердний Господь збереже Вас на многії і благії літа!
Утверди, Боже, святую православную веру, православных христиан во век века.

                                                                             Учасник паломництва Віталій 

aikatepina.com

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

(611)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *