Перша вселенська батьківська субота буває на м’ясопусній седмиці. Цю суботу Церква присвячує поминанню всіх покійних від Адама до наших днів. Заупокійна служба в цей день називається так: “Пам’ять звершувана всіх від віку спочилих православних християн, отців і братів наших”.В Синаксарі на цей день написано “Святі отці узаконили чинити поминання по всіх померлих з такої причини. Багато хто не рідко помирає неприродньою смертю, наприклад, під час мандрування в морі, в непрохідних горах, в ущелинах і проваллях; гинуть від голоду, в пожежах, на війнах, замерзають.
І хто перерахуає всі види трагічної і ніким не очікуваної смерті? І всі ті, які померли такою смертю, позбавляються узаконеного псалмоспіву і заупокійних молитов. Ось, чому святі отці, і встановили, грунтуючись на вченні апостольському, здійснювати це загальне, вселенське поминання, щоб ніхто, коли б, де б і як би не скінчив земне життя, не позбувся молитов Церкви “.
Встановлення м’ясопустної батьківської суботи бере свій початок з передань апостольських, що підтверджується статутом св. Церкви, який викладений в V столітті преподобним Савою Освяченим на підставі найдавнішого передання, і звичаєм давніх християн сходитися в певні дні на цвинтар для поминання померлих, про що збереглося письмове свідчення з IV століття. Підставою до встановлення цього поминання послужило те, що в недільний день мясопустної седмиці св. Церква здійснює спогад другого пришестя Христового, і, тому – напередодні цього дня, як би в день який передує страшному суду Христовому, і – притому – наближаючи до духовних подвигів св. Чотиридесятниці, коли нам повинно увійти в найтісніший союз любові з усіма членами царства Христового – і святими, і тим хто живе, і померлими, Церква молиться за всіх, від Адама до сьогодні, покійних у благочесті правій вірі праотців, отців і братів наших від всякого роду : від роду царів, князів, монахів, мирян, юнаків і старців, і всіх … – раптово померлих і тих що залишилися без узаконеного поховання, – молиться, благаючи, Праведного Суддю явити їм Свою милість.
У п’ятницю 13 лютого у Свято – Катеринівському храмі м.Здолбунів відбулося вечірнє заупокійне богослужіння з читанням 17 кафізми. В суботу 14 лютого в храмі була звершена Божественна літургія, після закінчення якої відслужена батьківська панахида. За панахидою поряд зі всіма від віку спочилими, протоієреєм Олександром були підняті заупокійні молитви за убієнних воїнів, які віддали своє життя захищаучи цілісність України, а також усіх невинних мирних жителів і младенців.
(188)
