Пам’яті загиблого в зоні АТО солдата Руслана Палічука

15969378779_73a5584bf5Пом’янімо 40 днів світлої пам’яті загиблого в зоні АТО солдата Руслана Степановича Палічука.

«Я тримаю за тебе кулачки, повертайся живим і здоровим, дорогий солдате…»

Новий рік. Люди чекають його з трепетом і сподіваннями, що кожен наступний буде кращим за попередній, просять у Бога миру, спокою і здоров’я для себе і своєї сім’ї. Просила цього і мама солдата Руслана Палічука із с. Глинськ, Здолбунівського району, Рівненської області. Протягом чотирьох з половиною місяців син знаходився в зоні АТО, під Дебальцево. Він захищав нашу землю, нашу державу, свою родину і тисячі родин українців. Жодного разу не скаржився на труднощі солдатських буднів, лише говорив жартуючи «Будемо живі – не помремо.» Мріяв і чекав солдат, що 1 січня буде вдома, адже у кінці грудня сподівався на ротацію. Нажаль,не дочекався. Недільного ранку сповістили мамі новину, від якої її серце стиснулося від болю: «Ваш син помер на посту…» Летіла б на крилах – далеко! Та все ж дочекалася. 31 грудня повернувся Руслан додому. Та не сміявся, не жартував. Його тіло лежало в домовині склавши на грудях чорні солдатські руки. А вже 1 січня сотні людей прийшли провести його в останню дорогу. Яким він був у житті? Звичайною людиною. Радів кожному новому дню, сміявся і плакав, зустрічав схід сонця і проводжав його. Жив на землі, яка прийняла його тіло. Небагатий солдатський багаж повернувся з Русланом додому: військовий квиток, записничок і згорнутий, зашурований конверт з дитячими листами. Саме вони зігрівали серце солдата до останнього подиху. Саме їх буде перечитувати безсонними ночами мама, яка втратила сина, але знає, що є на Україні у с.м.т. Велика Димерка Броварського р-ну Київської області восьмикласниця Маслієва Тетяна, лист якої підтримував її дитину. Хочу звернутися до усіх, хто читатиме ці рядки, особливо до матерів. Дорогі мами! Де б ви не жили – у Львові чи Одесі, в Донецьку чи Сумах – моліться за мир у нашій державі. Нехай розум повернеться у голови тих, хто посіяв цю війну.

«Хай кожен син повернеться додому, Хай кожен батько обійме родину, Дай Боже, не дізнатися нікому, Як на війні утратити дитину.»

Миру всім і нехай ім’я Руслана Степановича Палічука залишиться в людській пам’яті як ім’я ГЕРОЯ!

р. б. Тамара с. Глинськ

(540)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *