Перші відомості про місто Здолбунів містить грамота, укладена 30 вересня 1497р. у замку біля села Топорище на Житомирщині в грамоті Великий Литовський князь Олександр засвідчує даровані гетьманові Костянтину Острозькому маєтності Луцького і Кременецького повітів: села Богдашів, Дермань, Кунин, Лідаво, Урвенну, а також Здолбунів, але під назвою “Долбунів”. З 1629 р. ділові акти, метрики, поземельні плани починають називати Долбунов як Здолбунов.
Але всі ці документи не вказують чи був у Здолбунові в ті часи храм. Більше всього, що не було, як і не було його на кінець XIX ст. На це вказують “Волынские епархиальные новости” за 1889 p., які видавалися в Почаєві. В статті “Историко-статистическое описание
церквей и приходов Волынской епархии. 3-й благочиннический округ Острожского уезда” вказується, що у 1889 р. село “Здолбуново” входило в 3-й благочинничеський округ Острозького повіту, і, так як не мало церкви, то мало статус “деревни” – так званого “малого села”. Благочинничиська церква знаходилася в селі Здовбиця, прихожанами якої і були здолбунівчани. З 1873 р. благочинним був протоієрей Калліст Костянтинович Метельський. На початку 70-х років XIX ст. у Здолбунові засновується залізнична вузлова станція. Через деякий
час працівники станції та жителі Здолбунова піднімають питання про будівництво церкви. Цією проблемою зацікавився і Високопреосвященніший Модест, Архієпископ Волинський і Житомирський. Одного разу Архієпископ Модест проїжджаючи з Житомира до Почаєва через Здолбунів помітив, що в такому великому селищі при станції немає церкви. 16 березня 1892 р. Архієпископ Модест своїм розпорядженням зобов’язав благочинного протоієрея Калліста Метельського звернути увагу
здолбунівчан на будівництво храму. 18 квітня на видному місці на станції була встановлена кружка зі Св. іконою для збору пожертв на будівництво церкви. Управління залізниці виділило 7500 рублів. Пожертвувань було зібрано 14500 рублів. Так що 28 серпня 1894 р. було проведено закладку храму на честь святої великомучениці Катерини. Через неповних два роки було збудовано дерев’яний храм. Він був освячений 28 квітня 1896 р. Архієпископом
Модестом при великій кількості богомольців.
На жаль храм проіснував 14 років.
З невідомих причин він згорів 17 березня 1910 р.
Зразу після пожежі починається будівництво вже нинішньої церкви, яке тривало 4 роки. В 1914 р. храм був освячений також в ім’я святої великомучениці Катерини. День освячення невідомий. Спочатку нова церква мала дещо інший вигляд. Вона була семикупольна. Навколо центрального купола було ще 4 куполи, котрі в 40-ві роки XX ст. через відсутність коштів на ремонт були розібрані.
До 50-х років XX ст. в підвальній частині храму знаходилася церква в ім’я святого великомученика Георгія Побідоносця, так звана тепла церква, яка в атеїстичні часи була ліквідована. Залишається точно невідомим в якому році благочиння перейшло з с. Здовбиця в Здолбунів. Можливо у 20-х роках XX ст.
Першим і дуже авторитетним настоятелем храму був протоієрей отець
Димитрій Пекарський. Він служив у храмі що згорів, і далі продовжував служити у новому до самої смерті, що настала в 1927 р. Він був законовчителем міського залізничного училища і жіночої гімназії.
В храмі збереглася ікона Христа Спасителя на якій написано: “Дар Здолбуновского Свято-Катериновского братства и прихожан железно-дорожной церкви
глубокоуважаемому отцу протоиерею Димитрию Пекарському в День сорокалетней годовщины его пастырского служения. 7 сентября 1920 г.”
До 1928 р. разом з о. Димитрієм в Катеринівській церкві служив протоієрей о. Іларій Подчашинський, який також був законовчителем залізничного училища. Ці священики поховані на Здолбунівському кладовищі “Віли”. Наступними настоятелями храму були:
свящ. Федір Черній – 1927-1931 рр.
свящ. Макарій Коломієць – 1931-1944 рр.
прот. Володимир Соболевський – 1944-1950 рр.
свящ. Володимир Пижицький – 1950-1953 рр.
прот. Євгеній Гейхрох – 1953-1976 рр.
З 1977 р. настоятелем і благочинним району являється
протоієрей Миколай Ярощук (помер у 2006 році). З 1970 року в храмі було відновлено посаду другого священика. На цій посаді довгий час прослужив прот. Флор Іосипчук (1970-1987 рр.) В 1996 році було призначено другим священиком храму прот. Юрія Шевчука.
Серед дияконів Катеринівської церкви слід відзначити протодиякона о. Захарія Бойка, який прослужив 40 років – з 1930 по 1970 pp.. В 2004 році дияконом
призначений Чупринський Юрій Феодосійович.
Серед регентів треба відзначити Савика Івана Івановича. Він регентував З 1934 по 1986 рр.. З 1987 року успішно керує церковним хором Кузьменко Ірина Іванівна.
На початку XX ст. при храмі діяло Свято-Катеринівське братство. Про це свідчить і вищезгадана ікона і Євхаристичний набір для Божественної літургії. На Святій Чаші написано: “Дар Здолбуновского Свято-Катериновского братства. 03.03.1910 г.” Деякі церковні
священні речі теж мають підписи. На Богослужбовому Євангелії знаходиться дарчий напис: «Екатериновской церкви от р.Б. Леонтия и Софии Яковенко. 14 декабря 1914 г.». На церковних хоругвах: «Дар служащих по ст. Здолбуново. 14.12.1914». На панікадилі: «Пожертвовано сие паникадило служащими депо Здолбуново при настоятеле протоиерее Димитрие Пекарском».
В 1920-х роках, із матеріалу уже використаного на іншу
будівлю дерева, для духовенства Катеринівського храму збудовано церковний дім.
При настоятелі прот. Миколі Ярощуку проведені основні види робіт по благоустрою храму і будівель в сучасному вигляді. В 1978 році відновлено систему опалення храму, яка з 50-х років не функціонувала. Спочатку використовувався вугіль, а в 1990 році збудовано приміщення, одна частина якого нині служить хрестильнею, а інша котельнею для газового
опалення храму. В 1979 році реконструйовано церковний будинок з добудовою веранди.
Протягом багатьох років Катеринівський храм, знаходячись поряд із залізницею та вокзалом, сильно забруднився сажею від паровозів. Це послужило причиною того, що в 1980-1981 рр. вперше увесь храм ззовні було пофарбовано. В 1983-1984 рр. стара огорожа замінена сучасною з цегляними стовпцями. У 1986 році
увесь храм було перекрито новою жерстю та встановлено нові водостічні труби та ринви. В 1989 році навколо церкви укладено бетонну плитку. В 1990 році проведено внутрішню реставрацію храму з написанням на стінах ікон та перелицюванням іконостасу з білого кольору в золотистий.
На зовнішньому вигляді храму позначилося воєнне
лихоліття. Дві авіабомби, які спрямовувались на вокзал, впали біля церкви і пошкодили дзвіницю, яку довелось ремонтувати.
Наприкінці 90-х років священнослужителями Катеринівського храму започатковані заняття для дітей в недільній школі.
Починаючи з 50-х років гостями Катеринівської церкви, особливо у престольні свята, були правлячі преосвященні архієреї Волинсько-Ровенської (до 1990 року) та Рівненської єпархії. Неодноразово звершували богослужіння в Катеринівському храмі Митрополит Луцький і Волинський Нифонт, Архієпископ Львівський і Галицький Августин, Архієпископ Володимир-Волинський і Ковельський Сімеон, Архієпископ Люблінський і Холмський Авель з Польської Православної Церкви. Свято-Катеринівська церква нині
є єдиним православним храмом м. Здолбунова, храмом, в якому відбувається молитовний зв’язок з Богом та православними братами і сестрами усього світу. Віруючі міста Здолбунова свято вірять, що молитвами святої великомучениці Катерини, Господь збереже православну святиню на довгі роки для духовної радості і спасіння прийдешніх поколінь.
Протоієрей Миколай Ярощук настоятель Свято-Катеринівського храму м. Здолбунів, благочинний церков Здолбунівського району.
(3437)
